bashtarif.ru

Коли ми лише планували проведення “Соціального Маршу” у Львові, то вже тоді в нас не було ілюзій з приводу того, що все пройде мирно та без ексцесів.
Жодна політична сила, жодна владна чи міліцейська структура у Львові не була зацікавлена в тому, щоб ми настільки відкрито висловились на тему тих проблем, з якими стикаються українці, адже для багатьох з них це могло б дати відповідь на питання: “А що робити?”.
Дійсно, проводити “Соціальний Марш” у Львові 1 травня — завдання не з простих. В людей склався стереотип, стосовно того, що цей день — радянське свято, коли всіх примусово виганяють на демонстративні марші. І українська влада 24 роки активно підтримувала цей стереотип, адже це дійсно вигідно — таким чином робітники навіть не думатимуть про те, щоб захищати свої права, адже тоді їх назвуть “комуняками”, “агентами Кремля” і т.д. Звісно, легше в ці дні поїхати на дачу на шашлики.
Але ж насправді 1 травня має зовсім іншу історію. Травневі демонстрації відбуваються щороку по всьому світу. Особливо активні та масові вони там, де робітники постійно борються за свої права, де активно розвинений дійсно незалежний профспілковий рух і де не висить радянський досвід, як “дамоклів меч”.
Навіть у Львові вперше першотравнева демонстрація відбулась в 1890 році і участь у ній взяло більше 4 тисяч людей, тому всі, хто намагається прив’язати “1 травня” до совка — зрадники або просто невігласи.
Ми не вважаємо цей день святом — це якраз і є радянська традиція, намагання створити ілюзію благополуччя і вивести робітників на святкування. Насправді, цей день — заклик до відстоювання своїх соціальних прав, до боротьби за краще життя, яку не можна припиняти ні хвилини, бо тоді вам просто вилізуть на голову.
Так от, як тільки ми вперше заявили про бажання провести у Львові марш 1 травня, то стикнулись з різким несприйняттям частини, так званих, ліберальних інтелектуалів та блогерів, які все ще живуть в рамках сприйняття світу через призму “провокація” – “Путін нападе” – “дестабілізація”. На нашу думку, більше дестабілізації принесуть антинародні закони, реформи, тарифи, які заганяють народ в таку яму, з якої він може й не вибратись.
Попри негатив зі сторони “Фейсбучної” громадськості, на вулицях нашу агітацію сприймали дуже і дуже непогано, розуміючи, що геноцид — це тепер українські реалії.
Цілий місяць, з час подачі повідомлення про проведення маршу, ні влада, ні міліція не мали до нас жодних зауважень і це нас навіть насторожувало.
Основні події розпочались 29 квітня. В цей день дружні громадські організації повідомили нам про якісь збори в СБУ, де буде йти мова про 1 травня у Львові і наш захід зокрема. Очевидно, саме нашому маршу там приділили найбільше уваги. Громадська рада при СБУ зібралась аби обговорити заходи для уникнення провокацій на 1 травня у Львові, адже на цей момент про них вже почали волати більшість СБУшних та міліцейських чиновників.
На цих зборах ми відповіли присутнім на всі їхні запитання, дали пояснення нашим мотивам та всіляко показували, що влаштування конфліктів чи провокацій не в наших інтересах, адже ми хочемо донести свою позицію стосовно соціальних питань, а, влаштовуючи заворушення, нічого не доб’ємось. Згоди ніби було досягнуто.
Наступного дня, 30 квітня вранці в обласному управлінні МВС відбулись збори представників більшості громадських організацій та формувань міста, які, разом з обласним та міським міліцейським начальством, намагались домовитись про спільне проведення заходів, які б попередили будь-які провокації чи конфлікти. Після конструктивного обговорення, була навіть створена карта, згідно якої всі громадські організації взяли на себе контролювання ситуації в тих чи інших секторах центральної частини міста. Більшість уваги знову було прикуто саме до нашого маршу, хоча ми неодноразово наголошували, що наш досвід проведення масових заходів показує, що конфліктів і провокацій варто чекати лише від місцевих політичних клоунів, а вже ніяк не від заїжджих.
Що цікаво, на зборах в СБУ були і представники “Правого Сектору”, які, схоже, не були зацікавлені в тому, аби все у Львові пройшло спокійно і допомагати громадським організаціям контролювати правопорядок в місті не збирались.
На збори в ГУ МВС вони вже не прийшли. Про них ми знову згадали трохи пізніше.
В 16.22 30 квітня нам надійшов дзвінок від Львівського окружного адміністративного суду, в ході якого нас повідомили, що ми є відповідачами в адміністративній справі за позовом виконавчого комітету Львівської міської Ради з проханням обмежити право на проведення масових заходів у Львові 1 травня 2015 року. Суд мав розпочатися того ж дня о 18.00.
Така новина застала нас дещо зненацька, проте вже за півтори години ми були в суді і готові захищати своє право.



Позивач, а саме якась рядова юристка з виконкому, яка відверто признавалась, що їй цей позов наказали написати “зверху”, аргументувала свої вимоги тим, що заявок на проведення масового заходу в цей же час і приблизно в тому ж місці є аж 6, тому, враховуючи неспокійну ситуацію в країні, а також заяви чиновників СБУ та МВС, котрі направо і наліво розповідали на прес-конференціях про загрози диверсій, терактів та провокацій в різних українських містах, виконком, як орган місцевого самоврядування просить обмежити право фізичних осіб, політичних партій чи громадських організацій проводити в цей день масові заходи в місті Львові, “окрім тих, які ініційовані державними органами”.
Третьою стороною на стороні позивача, як і очікувалось, виступило міське управління МВС в особі якогось Здинянчина, який теж поняття не мав, що він там робить і що він має відповідати.
Після двох годин судового засідання представниця міськради повідомила всім новину, яка змінила подальший хід подій — 30 квітня о 18.30 на адресу міськради прийшло повідомлення про те, що “Правий Сектор. Захід” подав заявку на проведення масового заходу 1 травня і, о чудо, на тому ж місці та в той же час, що і ми. Совпадение? Не думаю. За клопотанням позивача, “Правий Сектор. Захід” додали відповідачем номер 7 і оголосили технічну перерву, щоб дати можливість їм з’явитись на судове засідання.

Заявка в міськраду прийшла від імені відомої у вузьких колах панянки, з недавніх пір голови ГО “Правий Сектор — Захід” Олени Живко. Попри це, на судове засідання спочатку з’явився якийсь адвокат Мандрук Ярослав, котрий на всі питання суду відповідав, що в нього нема жодних повноважень прийняти рішення або нема інформації.
Пізніше, прибула і сама пані Живко, яка змінила хід подій. Спочатку вона намагалась пояснити, чому їм потрібно проводити масовий захід саме в цей час і в цьому місці, а потім взагалі заявила, що просить задовольнити позовну заяву. На думку Живко, тільки “Правий Сектор” у Львові може забезпечити правопорядок, тому приєднуватись до інших громадських організацій вони не мають наміру, а будуть проводити свій “Марш за правопорядок” саме в цей час і в цьому місці.
Щодо самого судового позову. Позивач посилався на два листи — з міського управління МВС та обласного управління СБУ. Лист від міліції за підписом начальника міського управління МВС Павла Гарасима від 22.04.15 містить в собі стільки абсурдної та перекрученої інформації, що крім сміху нічого не викликає. За даними міліції, ми — неофіційний громадський рух “OPIR.INFO — Автономні Праві”. Мабуть варто попросити міліцію оновити сторінку нашого сайту, відкриту в них або очистити кеш.
Крім того, міліція пише, що за їхньою інформацією, більшість наших акцій “викликають певний супротив і негативний резонанс в мешканців міста, насамперед пов’язаний із не сприйняттям комуністичної ідеології та її історичного минулого”.
Як в голові того, хто писав цей лист пов’язується “комуністична ідеологія” та “Автономні праві” – сказати важко, проте це факт.
Також, в якості аргументу на свою користь позивач посилалася на лист з управління СБУ, який носить закритий характер, але містив в собі приблизно такий самий зміст. Однак, на думку СБУ, наші акції викликають негативний резонанс лише в певних “правих середовищах”, а аж ніяк не в “мешканців міста”.
Після 6 годин засідання, суд відправився в нарадчу кімнату. Була вже пізня ніч і нам сказали, що чекати треба буде не менше 2 годин. В результаті, 2 години перетворилися в 4,5.

Близько третьої ночі і приміщення суду залетіло біля 30 невідомих в камуфляжі. За нашивками вдалось ідентифікувати, що це і є славнозвісний “Правий Сектор — Захід”. Молодики почали відверто “бикувати” і намагатись вивести нас на конфлікт, але, очевидно, що їм цього не вдалось зробити, адже це саме те світло, в якому всі недруги завжди хочуть нас показати.

Завдяки присутності активістів з інших громадських формувань, конфліктів вдалось уникнути зовсім, бо “Правий Сектор” знов включив режим “охоронці правопорядку” заховавши свої провокативні наміри до наступного дня.
Рішення суду було позитивним для нас. Незважаючи на позицію позивача, який представляв міську адміністрацію, третьої сторони, тобто міліції, інших відповідачів, які або не з’явились, або стали на сторону позивача, суд зважив на нашу аргументацію та відмовив у задоволенні позову. Зі стін суду ми вийшли близько 5 ранку 1 травня 2015.
МАРШ
1 травня о 16-00 біля пам. Чорноволу у Львові активісти “Автономного Опору” вийшли на “Соціальний Марш”. Події минулого дня показали, що просто пройти маршем нам не вдасться і провокацій від “Правого Сектора” чекати обов’язково треба.
Як тільки більшість активістів прибули на місце збору, нас відразу взяли в оточення міліціонери. Через щільний кордон, більшість тих, хто прийшов на марш були змушені залишатись за кордоном силовиків. Буквально через 15 хвилин прибули опоненти з ГО “Правий Сектор. Захід”. Виглядало це все, як під час проукраїнських або майданівських акцій у Криму. Коли населення намагається підтримати активістів Майдану, а маріонетки проросійських партій всіляко дискредитують та зупиняють право народу на протест.
“Правий сектор” виглядав, як маріонетки МВС, СБУ та місцевої влади, яким не вдалось у судовому полі заборонити марш, тому вони вирішили діяти перевіреними методами сусідньої Імперіалістичноі Росії, яка під час інтервенції та Майдану працювала на сході та півдні нашої країни. Цікаво, що, так звана, “проукраїнська” влада діє такими саме методами. Наганяє патріотичних тітушок, які, в свою чергу, не приховують своїх нацистських поглядів, як і шовіністичні представники антимайдану, та створює штучне “народне” протистояння. Ставить між ними кордон міліції і все. Народ в омані, не розуміє, що відбувається та хто за що.
Не дивлячись на те, що активісти були в оточенні, відбулось масове розповсюдження агітаційного матеріалу за кордоном міліції. Більшість вимушених глядачів хотіли приєднатись та підтримували вимоги Соціального маршу.
Активісти скандували гасла: “Владу мільйонам, а не мільйонерам”, “Наша зброя-солідарність”, “Шляхту на шахту”, “Смерть фашизму. Смерть капіталізму. Смерть більшовизму” і багато інших актуальних речей.
Особливу увагу хочеться звернути на продажні ЗМІ, які так і хотіли виловити якусь компрометуючу інформацію та в своїх репортажах дискредитували учасників маршу. Вони стверджували, що вік мітингувальників був від 17 до 20 років, хоча були присутні шахтарі, воїни АТО, люди поважного віку, незалежні журналісти, працівники різних сфер та, авжеж, активне студентство та інтелігенція. Так само було і з кількістю активістів та ідеологічною складовою. Всім прекрасно відомо, що в Україні немає незалежних ЗМІ. Всі канали та видання належать олігархам і репортажі показують в тому світлі, якому їх власникам (олігархам) вигідно.
Ось тут у нас складається гарний симбіоз. Політична партія виходить протидіяти соціальним вимогам, журналісти всіма силами дискредитують марш і ось вам нова “свобода слова” в Україні. Держава, руками тітушок-маріонеток з “Правого сектору” та ЗМІ, дискредитує протест простих українців, як і робила януковичівська кліка на майданах по всій країні та на початку війни, тільки тепер так робить нова “патріотична коаліція”
Але це все не зупинило активістів, які виступили та виказали вимоги. Звернулись до українського народу та показали свою позицію.









Коли після заходу ми прийшли до себе в зал, туди також прийшли багато нових людей, яким цікавий наш рух та наші ідеї, тож боротьба продовжується.

МИ — АКТИВІСТИ “АВТОНОМНОГО ОПОРУ”, ЯК ПОСЛІДОВНИКИ РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ ІВАНА ФРАНКА, ЧЛЕНІВ ОУН І УПА ТА ІНШИХ ПРОВІДНИХ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ – І ДАЛІ БУДЕМО БОРОТИСЬ ЗА СОЦІАЛЬНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРАВА УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ.
Борись за права, а не за партії.
З пригнобленими проти гнобителів — завжди.

Несмотря на позицию истца, который представлял городскую администрацию, третьей стороны, то есть милиции, других ответчиков, которые или не появились, или стали на сторону истца, суд учел нашу аргументацию и отказал в удовлетворении позовуЗі стен суда мы вышли около 5 утра 1 мая 2015.
МАРШ
1 мая в 16-00 возле памЧорноволу во Львове активисты “Автономного Сопротивления” вышли на “Социальный Марш”События прошедшего дня показали, что просто пройти маршем нам не удастся и провокаций от “Правого Сектора” ждать нужно обязательно.
Как только большинство активистов прибыли на место сбора, нас сразу взяли в окружение міліціонериЧерез плотный границу, большинство тех, кто пришел на марш были вынуждены оставаться за рубежом силовиківБуквально через 15 минут прибыли оппоненты с ОО “Правый СекторЗахід”Выглядело это все, как во время проукраинских или майдановских акций в КримуКоли населения пытается поддержать активистов Майдана, а марионетки пророссийских партий всячески дискредитируют и останавливают право народа на протест.
“Правый сектор” выглядел, как марионетки МВД, СБУ и местных властей, которым не удалось в судебном поле запретить марш, поэтому они решили действовать проверенными методами соседней Імперіалістичноі России, которая во время интервенции и Майдана работала на востоке и юге нашей країниЦікаво, что, так называемая, “проукраинская” власть действует именно методамиНаганяє патриотических тітушок, которые, в свою очередь, не скрывают своих нацистских взглядов, как и шовинистические представители антимайдану, и создает искусственное “народное” протистоянняСтавить между ними кордон милиции и всеНарод в омане, не понимает, что происходит и кто за что.
Не смотря на то, что активисты были в окружении, состоялось массовое распространение агитационного материала за рубежом міліціїБільшість вынужденных зрителей хотели присоединиться и поддерживали требования Социального марша.
Активисты скандировали лозунги: “Власть миллионам, а не миллионерам”, “Наше оружие-солидарность”, “Шляхту на шахту”, “Смерть фашизмуСмерть капіталізмуСмерть большевизма” и много других актуальных вещей.
Особое внимание хочется обратить на продажные СМИ, которые так и хотели выловить какую-то компрометирующую информацию и в своих репортажах дискредитировали участников маршуВони утверждали, что возраст митингующих был от 17 до 20 лет, хотя присутствовали шахтеры, воины АТО, люди почтенного возраста, независимые журналисты, работники разных сфер и, конечно, активное студенчество и інтелігенціяТак же было и с количеством активистов и идеологической складовоюВсім прекрасно известно, что в Украине нет независимых ЗМІВсі каналы и издания принадлежат олигархам и репортажи показывают в том свете, в котором их собственникам (олигархам) выгодно.
Вот здесь у нас складывается хорошее симбіозПолітична партия выходит противодействовать социальным требованиям, журналисты всеми силами дискредитируют марш и вот вам новая “свобода слова” в УкраїніДержава, руками тітушок-марионеток из “Правого сектора” и СМИ, дискредитирует протест простых украинцев, как и делала януковская клика на майданах по всей стране и в начале войны, только теперь так делает новая “патриотическая коалиция”
Но это все не остановило активистов, которые выступили и высказали требования..

Рейтинг: 
0
No votes yet

Заметка

Автомобили марки Mercedes-Benz пользуются заслуженной популярностью во всем мире. Причины на это довольно простые. Данные автомобили отличаются не только современным дизайном, наличием многочисленных опций, но и высоким качеством сборки.

Однако со временем любой автомобиль, даже Mercedes-Benz, нуждается в ремонте, который позволяет освежи...